Збудник – дводомний гриб Puccinia recondita f. sp. tritici Rob. ex Desm (P. triticina Erikss).
Поширена повсюди, особливо в Лісостепу, на Поліссі, а в степовій зоні – в умовах зрошення.
Шкідливість. Втрати врожаю від бурої іржі залежать від строків максимального її розвитку, стійкості сорту, технології вирощування і можуть досягати від 3 до 10-15 ц/га і більше. При цьому значно погіршуються якісні показники: зменшується натура зерна, скловидність, вміст сирої клейковини, сила борошна.
Ознаки ураження. З’являється хвороба переважно на листках, рідше - на листкових піхвах та стеблах. Спочатку, як правило, на верхньому боці листків виникають безладно розміщені іржасто-бурі урединії. З часом епідерміс розривається, урединіоспори звільняються, розносяться вітром, краплями дощу. Пізніше, через 10-15 днів, під епідермісом утворюються теліопустули чорного кольору з теліоспорами.
Збудник бурої іржі гетерогенний за вірулентністю та агресивністю. Нині в Україні ідентифіковано понад 200 рас, значну кількість біотипів.
Джерела інфекції. Уражені бурою іржею посіви пшениці та дикі злаки. Від них відбувається ураження падалиці пшениці, з якої інфекція поширюється на осінні посіви. Зимує патоген урединіогрибницею.
Розвиток хвороби. Зараження рослин відбувається при температурі від +2,5°С до +31°С (оптимум +15…+25°С) за умов наявності крапель роси чи дощу на листках. Інкубаційний період залежно від температури та стійкості сорту триває від 5 до 18 днів. За вегетаційний період гриб утворює кілька генерацій. Максимальний розвиток хвороби, як правило, спостерігається в фазі цвітіння – молочна стиглість.
Заходи захисту. Вирощування стійких, витривалих та ранніх сортів; недопущення самосівів; відмова від дуже ранніх строків посіву; при загрозі помірного та епіфітотійного розвитку – обприскування фунгіцидами (Альфа-Тебузол, Фенікс, Фенікс Дуо).
