Збудниками є базидіальні гриби: на пшениці – Tilletia caries Tul. (Т. tritici Wint) – в західній і центральній частині країни, Т. laevis Tul – переважає в східних і південних областях; на житі – Т. secalis Cda, на ячмені – Ustilago hordei Kell. Et Sw.
Поширена повсюдно.
Шкідливість зумовлюється як утворенням спорової маси замість зерна, так і зрідженням посівів внаслідок відмирання заражених рослин. При сильному ураженні недобір урожаю може становити 15-20 % і більше. Крім того, встановлено, що при тривалому згодовуванні тваринам ячменю з домішкою теліоспор твердої сажки у корів спостерігається порушення серцевої діяльності, зменшення надоїв молока, а серед овець – навіть смертність.
Ознаки ураження. Найчіткіше симптоми виявляються на початку молочної стиглості зерна. На пшениці та житі колос дещо сплющений, інтенсивно зелений із синім відтінком, колоски неприродно розпушені, лусочки розсунуті під дією гриба. При роздавлюванні уражених колосків виділяється сірувата оливково-бура рідина, що має запах гнилого оселедця завдяки вмісту триметиламіну. У фазі повної стиглості уражений колос стоїть прямо. Замість зерна в ньому утворюються мішечки, заповнені чорною масою теліоспор. На ячмені всі органи ураженого колосу, крім остюків, перетворюються на чорну масу теліоспор, вкриту тонкою плівкою. Теліоспори склеєні у тверді міцні грудочки, тому тверду сажку ячменю ще називають кам’яною.
Джерела інфекції. Під час збирання, обмолоту, очищення зерна теліоспори розпорошуються та потрапляють на зерно і ґрунт. Джерелом інфекції є заспорене зерно. Додатковим джерелом інфекції для кам’яної сажки ячменю може бути ґрунт, де теліоспори можуть зберігатися до одного року. Теліоспори твердої сажки на інших культурах можуть зберігати життєздатність у ґрунті не більше двох-трьох тижнів, тому для цих випадків ґрунт не може бути джерелом інфекції. Джерелом заспорення зерна може бути також тара, сівалки.
Розвиток хвороби. Зараження рослин відбувається під час проростання насіння у ґрунті. Під час сівби теліоспори потрапляють у ґрунт, де проростають, утворюючи базидію з базидіоспорами. Останні після копуляції утворюють інфекційну гіфу, яка проникає у паросток. Потім у рослині утворюється міцелій, який дифузно поширюється, досягає конуса наростання, проникає в листки, стебла і колосок.
Проростання теліоспор і зараження рослин значною мірою залежить від температури та вологості ґрунту. Максимальне зараження паростків пшениці відбувається при температурі +5…+10°С та відносній вологості ґрунту 40-60%. Сприяють ураженню озимої пшениці пізні строки сівби, а ярої – надмірно ранні.
Для збудників твердої сажки властива фізіологічна спеціалізація на рівні видів і сортів рослин-живителів. Наприклад, для збудника Т. tritici f. vulgaris ідентифіковано понад 20 рас, для U. hordei – залежно від еколого-географічних зон – від 2 до 20.
Заходи захисту. Використання здорового посівного матеріалу; стимулювання швидкої появи сходів; вирощування стійких сортів; протруювання насіння (Діксіл Ультра, Венцедор).
