Збудник – гриб Puccinia striiformis Wesst (синонім Puccinia glumarum Erikss. etHenn.).
Поширення. Уражує пшеницю, жито, ячмінь, злакові трави та дикорослі злаки. Зустрічається повсюди, найчастіше в Лісостепу та на Поліссі.
Шкідливість. При масовому ураженні посівів знижується маса зерен. При цьому недобір урожаю може становити 40-50 %.
Ознаки ураження. Типовим для ранніх стадій епіфітотії жовтої іржі є її очагове проявлення. На поверхні листків з’являються уредопустоли – від яскраво-оранжевих до лимонно-жовтих. На листках утворюються типові для хвороби пунктирні смуги уредопустул, довжиною 7-11 см.
Джерелами інфекції є уражені хворобою дикі злаки, падалиця, посіви зернових колосових.
Розвиток хвороби. Уредоспори розносяться вітром. Зараження відбувається в темноті та залежить від наявності краплинно-рідкої вологи на рослинах. У випадку теплої зими чи ранньої весни зараження може розпочатися уже при температурі вище +3˚С. Мінімальний період для інфікування листка складає 3 години, оптимальний - 8.
Перші уредоспори зявляються при температурі повітря від +10°С до +20°С через 11-15 днів, при +5°С – близько 25 днів. Оптимальний температурний діапазон для епіфітотії: +9…+11°С та високий рівень вологості.
При низьких зимових температурах і низькому рівні інсоляції латентний період може тривати 60 днів і більше. Епіфітотійне зараження проходить переважно лише в травні.
Заходи захисту. Відмова від дуже ранніх строків посіву; вирощування стійких сортів; знищення падалиці, дикорослих злаків; при виявленні перших проявів хвороби – обприскування фунгіцидами (Альфа-Тебузол, Фенікс, Фенікс Дуо).
