Головна/ALFA Science/Енциклопедія шкідливих об'єктів/Хвороби/Хвороби кукурудзи

Фузаріозні стеблові та кореневі гнилі - Fusarium moniliforme J. Sheld.

Збудник - гриб Fusarium moniliforme J. Sheld.,

F. moniliforme var. subglutinans Wollenweb. et Reinking та ін.

Поширення. Хвороба розповсюджена в усіх регіонах вирощування кукурудзи багатьох країн. Серед різних типів стеблових гнилей кукурудзи, що зустрічаються на території України (вугільна, біла, бактеріальна) фузаріозна є найбільш поширеною і небезпечною. Особливо шкідлива ця хвороба в центральних областях, у південних вона набуває господарського значення лише в окремі роки.

Шкідливістьфузаріозної кореневої і стеблової гнилі полягає у зрідженні посівів, зменшенні стеблостою, зниженні продуктивності хворих рослин. Сильне ураження кукурудзи стебловими гнилями призводить до зменшення довжини качанів, їх кількості та маси зерна.

Ознаки ураження. Звичайно фузаріозна коренева гниль уражує корені та нижні міжвузля стебел. Ознаки її можуть проявлятися впродовж усього періоду вегетації, починаючи зі сходів. Уражені паростки кукурудзи відстають у рості і розвитку, іноді гинуть. На корінні з’являються бурі штрихи і плями, які з часом темніють і загнивають. Корені і підземні міжвузля дорослих рослин при загниванні можуть набувати червоно-бурого чи червоного забарвлення.

Симптоми фузаріозних стеблових гнилей, як правило, з’являються на кукурудзі у другій половині вегетації на нижніх 2-3 вузлах і міжвузлях. В умовах природного зараження можливі три типи прояву фузаріозних стеблових гнилей: некроз міжвузль (вузли здорові); некроз вузлів (міжвузля здорові); некроз вузлів і міжвузль.

Зовнішні ознаки ураження міжвузль - це передчасне пожовтіння і утворення на них білих плям. На поздовжньому розтині такого міжвузля видно, що серцевина знебарвлена або ж має білувато-рожеве чи оранжево-рожеве забарвлення. З часом тканини уражених вузлів і міжвузль загнивають, трухлявіють, висихають, в них утворюються порожнечі, судинні пучки розщеплюються вздовж і легко відстають один від одного. Всередині стебла часто помітно білуватий наліт гриба. В роки з високою вологістю у другій половині вегетації міцелій гриба виходить на поверхню уражених стебел (на кореневій шийці, біля вузлів, на листових піхвах і на міжвузлях) у вигляді пухнастого білого чи біло-рожевого нальоту. Рослини часто вилягають, переломлюються в ураженому місці або в’януть і засихають.

Основним джерелом інфекції є грибниця та спори у ґрунті, інокулюм, який переноситься вітром та комахами, і заражене насіння.

Розвиток хвороби. Фузаріозні гриби розвиваються в широкому діапазоні температур (від +3°С до +30°С, оптимум +20...+22°С) і вологості. Проникнення фузаріїв у корені кукурудзи можливе, починаючи з фази сходів при вологості ґрунту вище 40% і відбувається, переважно, через місця пошкоджень комахами або через поранення при механічній обробці рослин. Стебла найбільш сприйнятливі до фузаріозної інфекції у фазі молочної та молочно-воскової стиглості. Найчастіше стебла кукурудзи інфікуються через рани, спричинені шкідниками (наприклад, личинкою кукурудзяного метелика) чи градом.

Розвиток стеблових гнилей може бути також наслідком дифузного поширення патогена від уражених коренів вгору по стеблу. F. moniliforme може проникати іззовні у листові піхви і рости у напрямку до нижнього міжвузля.

За умов надмірного зволоження, коли спороношення гриба виходить на поверхню стебел, можливе перенесення інфекції з хворих рослин на здорові вегетуючі рослини. Спори розносяться вітром, дощем і комахами, викликаючи перезараження стебел, а також качанів. Після опилення кукурудзи, в період дозрівання, коли рослинні тканини старішають, хвороба швидко прогресує.

Ураженню кукурудзи фузаріозними кореневими та стебловими гнилями сприяє ослаблення рослин внаслідок порушення водного режиму ґрунту, загущений посів та надмірні дози азотних добрив.

Заходи захисту. Науково-обгрунтоване чергування культур у сівозмінах, де кукурудза на насіння не повинна перевищувати 25-30 % площ; оптимальні строки сівби; добір здорового насіннєвого матеріалу та сівба гібридним насінням першого покоління; вирощування стійких гібридів; очищення поля від післязбиральних решток з обов’язковою осінньою оранкою; протруювання насіння (Венцедор).

Препарати