Збудники - гриби з роду Fusarium: F. oxysporum Schlecht., F. culmorum (W.G. Sm.) Sacc., F. solani (Mart.) App. et Wr., F. avenaceum Sacc., F. gibbosum App. et Wr., та ін.
Поширення. Захворювання широко розповсюджене у всіх районах вирощування гороху і проявляється у вигляді кореневої гнилі і трахеомікозного в'янення рослин, що можуть спостерігатися на рослинах як окремо, так і одночасно.
Шкідливість. Уражує горох від появи сходів до повної стиглості. Коренева гниль особливо велику небезпеку становить для гороху у фазі сходів, які часто гинуть в результаті загнивання кореневої шийки, коренів та сім'ядолей.
Ознаки ураження. У молодих рослин характерною ознакою кореневої гнилі є пожовтіння спочатку нижніх листків, що доволі швидко розповсюджується на листя верхнього ярусу. При цьому підсім'ядольне коліно буріє, потім бурі плями з'являються на прикореневій частині стебла або головному корені. З часом уражені ділянки набувають темно-коричневого кольору, і на них утворюються виразки різної глибини. Підземна частина стебла і корені хворих рослин втрачають тургор, темніють і загнивають.
Джерела інфекції. Основними джерелами фузаріозної інфекції є ґрунт, рослинні рештки та насіння, на яких збудники зберігаються у вигляді грибниці, конідій та хламідоспор.
Розвиток хвороби. Сильний розвиток фузаріозу відбувається в періоди з високою температурою, низькою відносною вологістю повітря та невеликою кількістю вологи. В окремі роки, особливо з підвищеною вологістю в другій половині вегетації гороху, фузаріоз може уражувати також боби та насіння в них і проявляється у вигляді білого або рожевуватого нальоту міцелію гриба на уражених органах.
Заходи захисту. Дотримання 3-4 річного чергування культури в сівозміні; використання здорового посівного матеріалу; ранні строки посіву; оптимальна норма висіву та глибина заробки насіння; протруювання насіння (Венцедор).
