Поширення. Одне з найпоширеніших захворювань буряку, яке виявляють майже в усіх районах бурякосіяння.
Шкідливість. В уражених листках посилюється транспірація (у 3-4 рази), зменшується асиміляція вуглекислоти (у 10 разів) й порушується азотний обмін. Дуже уражені листки відмирають; рослина утворює нові листки, втрачаючи на це велику кількість пластичних речовин, що, врешті, зумовлює недорозвиненість кореня і зменшує нагромадження цукру. Втрати від церкоспорозу тим більші, чим більший ступінь ураженості. При слабкому ураженні недобір цукру з 1 га становить 5-10%, при середньому — до 20, а при сильному — до 70%. Захворювання призводить до нагромадження у коренях так званого шкідливого азоту, який під час цукроваріння збільшує вихід патоки і зменшує вихід цукру.
Ознаки ураження. На розвинених листках з'являються округлі світло-бурі плями 2-3 мм у діаметрі з червоно-бурою облямівкою. На старих листках плями більші, а облямівка невиразна й розпливчаста. У вологу погоду на їх поверхні утворюється бархатистий сірувато-білий наліт. Ураження проявляється також на черешках листків і стеблах висадків. На них утворюються довгасті, трохи вдавлені плями. Іноді уражується й оплодень насіннєвих клубочків.
Джерела інфекції. Зимує гриб на відмерлих листках і черешках, а в оплоднях насіннєвих клубочків - у вигляді потовщених темнозабарвлених гіф і конідієносців, які навесні утворюють нове конідіальне спороношення.
Розвиток хвороби. Ураження рослин відбувається шляхом проникання інфекційної гіфи у тканини рослин через продихи, частіше вранці, коли на листі є проростаючі конідії, і роса починає висихати. Інкубаційний період хвороби залежить від температури. Влітку він триває 1-2, а восени — 4-5 тижнів.
Заходи захисту. Дотримання 2-3 річного чергування культури в сівозміні; вирощування при збалансованому мінеральному живленні; протруювання насіння; знищення рослинних решток; вирощування стійких сортів. При сприятливих для розвитку хвороби умовах чи появі перших при знаків хвороби застосування фунгіцидів (Фенікс, Фенікс Дуо).
