Ряд твердокрилі – Coleoptera
Родина довгоносики – Curculionidae
Поширений повсюдно.
Шкідливість. Пошкоджує горох, вику, сочевицю, чину. Жуки вигризають на стеблах і листках ямки діаметром до 5 мм. Такі самі ямки вони вигризають на стулках бобів гороху, вики, чини та квасолі. Пошкодження жуками сім’ядолей і стебел призводить до засихання рослин. Пошкоджені боби деформуються і припиняють розвиток.
Морфологічні ознаки. Жук розміром 3,5-4 мм, зверху густо вкритий червоними блискучими лусочками, нижній бік тіла вкритий білими лусочками; на кожному з надкрил – по дві плями. Личинка розміром 6-7 мм, світло-жовта, голова коричнева; тіло дещо зігнуте.
Біологічні особливості. Зимують жуки, іноді – недорозвинені личинки в ґрунті або під рештками рослин. Із місць зимівлі жуки виходять у першій половині травня при прогріванні верхнього шару ґрунту до температури понад +12°С. Активна міграція жуків спостерігається з появою сходів гороху, вики, чини. Додаткове живлення відбувається крім бобових на куколі, редьці польовій, багаторічних травах, кормових бобах. Масове заселення цих культур відбувається наприкінці травні – у першій половині червня.
Яйця по 3-7 штук відкладають у середину боба крізь отвір, прогризений хоботком. Плодючість – до 60 яєць. Через 5-7 діб відроджуються личинки, які прогризають оболонку зерна і виїдають його вміст. Живляться личинки близько одного місяця. Із боба в біб личинки не переходять. Завершивши розвиток, личинки прогризають у стулці боба отвір, падають на землю, де у верхніх шарах ґрунту утворюють колисочку, в якій заляльковуються. У серпні – вересні формуються молоді жуки, що залишаються в колисочках на глибині до 6 см до весни. За рік розвивається одна генерація.
Заходи захисту.Лущення стерні й рання оранка. Розміщення на полях сівозмін гороху на відстані не менш як 500 м від осередків масового розмноження довгоносика в попередньому році. При чисельності понад 10-15 жуків на 1 м2 – обробка сходів гороху інсектицидами (СуперБізон, Нокаут, Залп, Командор).
